Jump to content

Help:Reading (Українська)

From ArchWiki

Повʼязані статті

Оскільки переважна більшість ArchWiki містить терміни що можуть потребувати роз'яснення для нових користувачів Arch Linux (або GNU/Linux в цілому), цей перелік основних процедур був написаний щоб не повторюватись та заради для уникнення плутанини в розумінні статей.

Структура

Більшість статей про ArchWiki не намагаються забезпечити цілісне введення в одну тему; замість цього вони написані відповідно до принципу "Не повторюйте себе", припускаючи, що користувачі будуть шукати і читати будь-який допоміжний матеріал, який вони не розуміють. Там, де це можливо, такий допоміжний матеріал вказується в статті через спеціальне форматування, дивись #Форматування.

Через таку структуру можливо доведеться вивчити кілька пов'язаних джерел, щоб повністю зрозуміти статтю ArchWiki. Зокрема, користувачі, які є новачками в Arch (або GNU/Linux в цілому), можуть зіткнутись із читанням великої кількості статей навіть при вирішенні простих проблем. Особливо важливо вивчити допоміжний матеріал, перш ніж звертатися за додатковою допомогою до інших користувачів.

Форматування

Root, звичайний користувач чи інший користувач

Деякі команди будуть написані таким чином: 

# mkinitcpio -p linux

або з іншим префіксом: 

$ makepkg -s

Хеш (#) вказує на те що ця команда має бути виконана від імені root-а, а долар ($) вказує що команда має бути виконана від імені звичайного користувача.

Примітка: Команди з префіксом # призначені для роботи в оболонці root, яку можна отримати за допомогою команди sudo -i. В переважній більшості випадків виконання sudo команда з оболонки користувача замість команда в оболонці root працюватиме однаково, за виключенням переспрямувань та заміни команд, які обов'язково вимагають оболонки root. Почитайте sudo#Login shell.

Коли команда має бути виконана від конкретного користувача, його ім'я буде вказане в квадратних дужках: 

[postgres]$ initdb -D /var/lib/postgres/data

Це означає що треба скористатись інструментом підвищення привілеїв, наприклад sudo: 

$ sudo -u postgres initdb -D /var/lib/postgres/data


Виняток, на який слід звернути увагу: 

# This alias makes ls colorize the listing
alias ls='ls --color=auto'

У цьому прикладі контекст навколо хеша підказує, що це не команда; замість цього це слід записати в файл. В цьому випадку хеш позначає «коментар». Коментар може бути пояснювальним текстом, який не буде тлумачитися асоційованою програмою. Так вже сталося що коментарі в Bash позначаються тим же символом що й PS1 root-a.

Ще одною підказкою є велика літера після хеша (#). Зазвичай Unix команди так не пишуться, адже вони є скороченнями замість повних слів англійської мови (наприклад "Copy" скорочене як "cp", тощо)

В будь-якому разі, в більшості статей це легко розпізнати, адже вони попереджають про це заздалегідь:

Допишіть до файлу ~/path/to/file: 

# This alias makes ls colorize the listingi
alias ls='ls --color=auto'

Дописати, додати, створити, відредагувати

Коли пропонується "дописати до", "додати до", "створити" або "редагувати" один або кілька файлів, мається на увазі, що ви повинні використовувати один з методів описаних нижче.

Для створення чи редагування файлів рекомендовано використання текстового редактора. Ось приклад використання nano для редагування /etc/bash.bashrc 

# nano /etc/bash.bashrc
Примітка: Текстові файли мають закінчуватись символом переносу рядка тому що ним обмежується рядок. Більшість текстових редакторів роблять це за замовчуванням.

Щоб створити або перезаписати файл рядком, простіше буде використати переспрямування виводу. Наступний приклад створює або перезаписує файл /etc/hostname рядком myhostname: 

# echo myhostname > /etc/hostname

Переспрямування виводу також можна використати для дописування в вже наявний файл. Наступний приклад дописує текст [custom-repo] в кінець файлу /etc/pacman.conf: 

# echo "[custom-repo]" >> /etc/pacman.conf

Для того щоб створити директорії скористуйтесь командою mkdir: 

# mkdir /mnt/boot

Надати право на виконання

Після створення файлу, якщо цей файл має бути виконаний як скріпт (будь то вручну чи іншою програмою), йому необхідно надати право на виконання: 

$ chmod +x шлях/до/скріпту

Почитайте chmod для подробиць. Деякі застосунки, наприклад керівники файлами, можуть надавати графічний інтерфейс для цієї операції.

Завантаження функцій

Деякі програми, зокрема оболонки, використовують скрипти для своєї конфігурації: після їх модифікації їх необхідно «завантажити», щоб зміни набули чинності. У випадку bash, наприклад, це робиться за допомогою наступної команди: 

$ source ~/.bashrc

Коли стаття пропонує змінити такий скрипт конфігурації, там скоріше за все не буде нагадано про завантаження з файлу, лише в деяких випадках буде залишено посилання на цей розділ.

Установка пакунків

Коли стаття пропонує вам встановити пакунки звичайним способом, вона не буде вказувати на докладну інструкцію; замість цього, буде просто вказано назви пакетів, які повинні бути встановлені.

Примітка: треба увімкнути JavaScript для того щоб працювали посилання на цю секцію.

Наведені нижче підрозділи дають загальний огляд процедур встановлення різних пакунків.

Офіційні пакунки

Про пакунки з офіційних репозиторіїв ви побачите щось схоже на це:

Установіть пакунок foobar.

Це означає що треба виконати наступну команду: 

# pacman -S foobar

Сторінка про pacman містить більше інформації про керування пакунками в Arch Linux.

Arch User Repository

Про пакунки з Arch User Repository (AUR) ви побачите щось схоже на це:

Установіть пакунок foobarAUR.

Це означає що, в загальному випадку, треба перейти за вказаним посиланням на AUR, завантажити архів із PKGBUILD, розпакувати його, уважно перевірити код і після цього виконати наступну команду в розпакованій директорії: 

$ makepkg -si
Примітка: Мета-пакунок base-devel необхідний для збірки пакунків з AUR чи через Arch build system.

Стаття Arch User Repository містить більш детальні пояснення та найкращі практики при роботі з AUR.

Контроль Systemd сервісів

Коли стаття пропонує запустити, увімкнути, перезапустити, тощо systemd сервіс, вона не буде вказувати інструкцій як це зробити. Натомість буде написано щось схоже на це:

Запустіть example.service.

Це значить що треба виконати наступну команду: 

# systemctl start example.service

Єдина команда що порушує цей шаблон це systemctl daemon-reload яка викликається без жодних додаткових аргументів.

Секція systemd#Керування сервісами має перелік можливих дій разом з їх відповідними systemctl командами.

Системні та користувацькі налаштування

Важливо пам'ятати, що системи GNU/Linux використовують два типи налаштувань: системні та користувацькі.

Системні налаштування впливають на всіх користувачів. Вони, як правило, розташовані за адресою, /etc і вимагають підвищених привілеїв щоб їх змінити. Наприклад, щоб застосувати налаштування оболонки Bash, яке вплине на всіх користувачів, слід змінити /etc/tc/bash.bash.

Користувацькі налаштування, відповідно, впливають лише на одного користувача. Неофіційно їх називають dotfiles за те що їх зазвичай зберігають прихованими, із іменами що починаються з крапки (dot). Налаштування більш сучасних програм часто можна знайти в директорії ~/.config, в той час як старіші програми зберігають свої налаштування прямо в домашній директорії користувача, наприклад ~/.bashrc для bash.

Примітка: ~/ та $HOME є посиланнями на домашню адресу користувача, зазвичай /home/ім'я_користувача/.

Спільні файли оболонки

Bash та інші оболонки сумісні із оболонкою Bourne, такі як Zsh, також завантажують файли залежно від того чи оболонка є оболонкою входу чи оболонкою взаємодії. Почитайте Bash#Configuration files та Zsh#Startup/Shutdown files для подробиць.

Псевдо-змінні в прикладах

Деякі приклади можуть містити так звані псевдо-змінні, які, як сказано в назві, не є фактичними змінними, що використовуються в коді. Натомість вони є вказівками де користувач має вручну вставити потрібну інформацію перед тим як виконувати команду чи код.

Порада: оболонки, такі як bash і zsh, пропонують автодоповнення для багатьох команд, таких як 'systemctl'.

В статтях що слідують Help:Style/Formatting and punctuation псевдо-змінні відформатовані курсивом. Наприклад:

  • Увімкніть сервіс dhcpcd@назва_інтерфейсу.service для мережевого інтерфейсу визначеного в виводі команди ip link.

В цьому прикладі назва_інтерфейсу є псевдо-змінною в назві шаблонного systemd сервісу. Всі шаблонні systemd сервіси, впізнавані за @ символом, вимагають аргументу для системного налаштування. Почитайте використання сервісів.

  • Команда dd if=джерело of=/dev/sdX bs=розмір_сектору count=кількість_секторів seek=номер_першого_сектору може бути виконана від імені root-а для перезапису розділу диску з конкретними параметрами.

В цьому прикладі псевдо-змінні використовуються щоб вказати і описати які параметри треба вказати команді для її використання. Як їх здобути розповідають в статті Securely wipe disk#Calculate blocks to wipe manually, звідки і походить команда.

Попередження: Якщо забути замінити псевдо-змінні і виконати команду, це може призвести до неочікуваних наслідків. Будьте уважні!

Три крапки

В більшості випадків три крапки (...) не є частиною файлу чи виводу, натомість вказуючи на пропущений текст що не має відношення до обговорюваної теми.

Наприклад HOOKS=(... encrypt ... filesystems ...)

або: 

/etc/X11/xorg.conf.d/50-synaptics.conf
Section "InputClass"
    ...
    Option      "CircularScrolling"          "on"
    Option      "CircScrollTrigger"          "0"
    ...
EndSection

Однак слід пам'ятати, що в деяких випадках три крапки можуть бути значущою частиною синтаксису коду: уважні користувачі повинні вміти розпізнавати такі випадки за контекстом.